Група КК-11-21 Тема 9. Технологія приготування страв з м'яса, птиці, субпродуктів.

Підтема 9.1. Значення страв з м'яса в харчуванні. Класифікація страв з м’яса за способом теплової обробки. В Україні готують надзвичайно широкий асортимент гарячих м’ясних страв. Для приготування їх використовують свинину, телятину, яловичину, баранину, субпродукти. Проте серед цих видів м’яса віддають перевагу свинині. М’ясні гарячі страви — важливе джерело повноцінних білків, жирів, міне¬ральних і екстрактивних речовин, вітамінів А та групи В. Амінокислотний склад білків м’язових волокон близький до оптимального, коефіцієнт засвоєння їх дуже високий (97 %). Жири підвищують калорійність страв, а також є джерелом енергії. Екстрактивні речовини надають стравам своєрідного приємного смаку й аромату, сприяють виділенню травних соків, збуджують апетит і поліпшують засвоюваність їжі. В українській кухні м’ясо поєднують з овочами, які використовують як гарнір або тушкують разом з ними, завдяки чому мінеральний склад м’ясних страв зба¬гачується лужними сполуками, досягається оптимальне співвідношення кальцію і фосфору, підвищується вітамінна активність. Гарніри з круп і макаронних виробів збагачують м’ясні страви вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами. Більшість м’ясних страв подають з різноманітними соусами (з хріну, гірчиці, грибів, цибулі, часнику, м’яти, щавлю, чорносливу), які поліпшують їх смак і зовнішній вигляд. Залежно від способу теплової обробки м’ясні гарячі страви поділяють на ва¬рені, смажені, тушковані і запечені. У процесі теплової обробки м’яса білки, жири, мінеральні речовини зазнають складних змін. Повноцінні білки м’язових волокон при нагріванні зсідаються і витискують рідину, яка міститься в них, разом з розчиненими в ній речовинами. При цьому м’язові волокна ущільнюються, втрачають здатність вбирати воду, маса м’яса зменшується. Сполучна тканина м’яса складається з неповноцінних білків колагену й елас¬тину. Колаген під дією тепла і при достатній кількості вологи перетворюється на глютин, який розчиняється у гарячій воді. М’ясо вважається готовим при перетворенні 45 % колагену на глютин. При цьому зв’язок між колагеновими волокнами послаблюється і м’ясо розм’якшуєть¬ся. Тривалість розм’якшення залежить від кількості колагену і його стійкості до дії тепла. На стійкість колагену впливають різні фактори: порода, вік, угодованість, стать тварин тощо. Частини м’яса, які містять нестійкий колаген, розм’якшують¬ся за 10-15 хв, стійкий — за 2-3 год. Процес переходу колагену в глютин почи¬нається при температурі понад 50 °С і особливо швидко відбувається при темпе¬ратурі вище 100 °С. При смаженні м’ясо, що містить стійкий колаген, залишається твердим, ос¬кільки волога з нього випаровується швидше, ніж відбувається перехід колагену у глютин. Колагенові волокна при цьому стають коротшими наполовину, а шма¬точки м’яса деформуються. Тому для смаження використовують м’ясо, що містить нестійкий колаген. Перед смаженням шматочки його відбивають, роблять над¬січки, перерізують сполучну тканину, щоб запобігти деформації. М’ясо з великим вмістом колагену використовують для варіння і тушкування. У кислому середовищі перехід колагену відбувається швидше. Тому перед сма¬женням м’ясо маринують, а в процесі тушкування додають кислі соуси або томат¬не пюре. Неповноцінний білок м’яса еластин під час теплової обробки майже не змінюється і не засвоюється організмом людини. Екстрактивні речовини, мінеральні солі, розчинні білки під час варіння м’яса переходять у відвар. Білки переходять у відвар доти, доки м’ясо не прогріється. Отож солити воду, в якій вариться м’ясо, треба після того, як воно добре про¬гріється і білки втратять здатність розчинятися. При смаженні з поверхні м’яса волога частково випаровується, а частково переміщується в глиб виробів. Вироби слід смажити на добре розігрітій з жиром сковороді при сильному нагріванні. При цьому швидко утворюється кірочка, яка запобігає витіканню клітинного соку. Колір рум’яної кірочки зумовлений мела- ноїдиновими утвореннями, в ній концентруються білки, мінеральні та екстрак¬тивні речовини м’яса, що надають йому особливо приємного смаку й аромату. Червоний колір м’яса залежить від барвника міоглобіну, внаслідок розпаду якого у процесі теплової обробки він змінюється. * Н е соліть м’ясо до теплової обробки заздалегідь — від цього виділятиметься м’ясний сік, смак і харчова цінність м’яса погіршаться. Вміст жиру під час теплової обробки зменшується, оскільки при смаженні він витоплюється, а при варінні переходить у бульйон і спливає на поверхню. М’ясні гарячі страви готують у соусному відділенні гарячого цеху. Варять і тушкують м’ясо в казанах, каструлях, сотейниках; смажать на сковородах, листах, електросковородах, жаровнях і на рожнах; запікають на листах, в порціонних сковородах. При цьому використовують такі інструменти й інвентар: лопаточки, кухарську голку, друшляки, сита, шумівки, черпаки, ложки для соусів. Температура при подаванні готових м’ясних сграв повинна бути не нижчою 65 °С. Подають гарячі м’ясні страви у підігрітих столових мілких тарілках. На них спочатку кладуть гарнір, поряд — м’ясо, яке поливають розтопленим жиром чи соусом або соус подають окремо в соуснику. Гарнір підливою не поливають.