Для групи КК-03-19 Приготування напівфабрикатів з м'яса

Кулінарне розбирання і обвалювання яловичої туші

Кулінарне розбирання м’яса здійснюють з метою раціонального використан­ня окремих частин туші, які мають різне кулінарне призначення. З кожної части­ни туші можна приготувати різноманітні кулінарні вироби. Вихід окремих частин залежить від породи, віку, вгодованості тварин. Розбирання півтуші яловичини передбачає такі операції: розділення на відруби, обвалювання відрубів, жилкуван­ня і зачищання, виділення напівфабрикатів великими шматками.

Розбирати м’ясо треба швидко, при температурі повітря у приміщенні не вищій за 18 °С, щоб не допустити його нагрівання. Якщо на підприємство яловичина надходить півтушами без внутрішнього м’яза (вирізки), її розділяють на передню і задню четвертини. За умови, що яловичі півтуші надходять із вирізкою, перш ніж розбирати їх, у них відокремлюють вирізку, для чого товстий кінець відрізу­ють від поперекового горбка клубової кістки і м’язів тазостегнової частини, потім відтягують вирізку, зрізують її з остистих відростків хребта.

Лінія розділення туші на передню і задню четвертини проходить через ос­таннє ребро і між 13-м і 14-м хребцями. При цьому ребра відносять до передньої четвертини. Навпроти останнього ребра розрізують черевну частину, а по лінії цього ребра — м’якоть до хребта і розділяють між 13-м і 14-м хребцями (рис. 71).

*  Н е забувайте відокремити вирізку: при розбиранні півтуші ви пошкодите її.

Розбирання і обвалювання передньої четвертини. Передня четвертина туші скла­дається з лопаткової, шийної, спиннореберної частини. Щоб відокремити лопат­ку, четвертину яловичини кладуть на стіл внутрішнім боком донизу. Лівою рукою трохи піднімають лопаткову частину, знаходять контур, розрізують м’язи, які з’єдну­ють лопаткову частину з грудною частиною і відокремлюють її. Шийну частину відокремлюють по лінії, яка проходить між останнім шийним і першим спинним хребцями. Для цього розрізують м’якоть до хребта по лінії остистого відростка

Рис. 71. Схема розбирання яловичої туші:

А — кістки: 1 — лопатка; 2 — плечо­ва; 3 — ліктьова; 4 — променева;

5   — грудна; 6 — клубова; 7 — горб клубової кістки (маслак); 8 — стег­нова; 9 — колінна чашечка; 10 — велика гомілкова; 11 — сім шийних хребців; 12 — тринадцять спинних хребців; 13 — ребра; 14 — шість по­перекових хребців; 15 — крижові хребці; Б — частини туші: 1 — ло­патка (а — плечова, б — заплечова);

II   — шийна; III — спинна (товстий край); IV — пружок; V — грудинка;

VI — вирізка; VII — тазостегнова (а— внутрішня, б— бокова, в — зов­нішня, г — верхня); VIII— попереко­ва (тонкий край); IX — черевна час­тина (пахвинка); X — підлопаткова частина; XI — гомілка.

першого спинного хребця до виступу грудної кістки, потім перерізують з’єднання між останнім шийним і першим спинним хребцями. Спиннореберна частина, яка залишилася, складається з товстого краю, підлопаткової частини, пружка і грудинки.

Для обвалювання лопаткову частину кладуть на стіл внутрішнім боком дого­ри, ліктьовою і променевою кістками до себе і роблять розріз вздовж цих кісток. Потім зрізують м’якоть і сухожилки з обох боків ліктьової і променевої кісток. Розрізують з’єднання цих кісток з плечовою кісткою і видаляють їх. Повертають лопатковою кісткою до себе, розрізують м’ясо вздовж плечової кістки, починаю­чи від лікттьового суглоба до з’єднання з лопатковою кісткою, перерізують з’єднан­ня між цими кістками. Для видалення лопаткової кістки впираються лівою рукою у плечову кістку, а правою відривають лопаткову кістку від м’яса. Зачищають від м’яса головку лопаткової кістки, відокремлюють м’ясо з внутрішнього боку цієї кістки, зачищають дзьобоподібний відросток. Потім вирізують із м’яса плечову кістку і видаляють її.

З одержаної м’якоті відрізують жилисту частину (м’якоть, зняту з променевої і ліктьової кісток). М’ясо, що залишилося, розрізують на два великих шматки: плечову і заплічну частини. Плечова частина має клиноподібну форму, а заплічна — продовгувату (у вигляді двох м’язів, з’єднаних між собою плівкою).

З шийної частини зрізують м’ясо шаром, повністю відокремлюючи його від шийних хребців.

Спиннореберну частину кладуть внутрішнім боком догори і відрізують гру­динку по лінії, яка проходить від кінця першого ребра до кінця останнього (на місці з’єднання хрящів з ребрами). Грудинку не обвалюють. Від неї відокремлю­ють грудну кістку.

Товстий край і підлопаткову частину зрізують разом. Для цього спинноребер­ну частину, що залишилась, перевертають внутрішнім боком донизу, надрізують м’якоть по лінії, яка сполучає товстий край з пружком, починаючи від останнього до четвертого ребра. М’якоть надрізують під прямим кутом на 1/3 довжини ребер,
після чого її надрізують уздовж до першого ребра і відрізують товстий край разом з підлопатковою частиною з частини ребер і спинних хребців. Одержану м’якоть ділять на товстий край (шар м’яса неправильної прямокутної форми) і підлопат­кову частину (шар м’якоті квадратної форми).

Пружок зрізують з реберних кісток цілим шаром. Одержані частини м’яса зачищають, жилкують і вирівнюють закраїни.

Розбирання і обвалювання задньої четвертини. Задню четвертину розділяють на поперекову і тазостегнову частини за контуром задньої ноги. При цьому розчле­новують останній поперековий і перший крижовий хребці.

У поперековій частині підрізують м’якоть уздовж хребців і зрізують її цілим шаром. М’якоть розділяють на тонкий край (прямокутну) і черевну частину — пахвину (м’язовий шар), які жилкують і зачищають.

При обвалюванні тазостегнової частини її кладуть на дошку зовнішнім боком донизу, вирізують клубову (тазову) кістку і крижові хребці. Вздовж стегнової кістки розрізують м’якоть і вирізують шар м’якоті — внутрішню частину. Після цього вирізують стегнову кістку і відрізують гомілку. М’якоть, що залишилась, розділя­ють по плівках на частини — верхню, бокову і зовнішню. Шматки м’яса зачища­ють від сухожилків, зайвого жиру, зрізують закраїни.

При розбиранні, обвалюванні і жилкуванні яловичих півтуш виділяють такі напівфабрикати великим шматком: лопаткову частину (плечову і заплічну), м’я­коть грудинки, спинну частину (товстий край), підлопаткову частину, пружок, вирізку, поперекову частину (тонкий край), верхній, внутрішній, зовнішній і бо­ковий шматки тазостегнової частини, пахвину і гомілку.

*  Не забувайте вирізати внутрішню частину задньої ноги, бо при подаль­шому обвалюванні тазостегнової частини ви пошкодите її.

Сортування і кулінарне використання частин м’яса. Зачищене м’ясо сортують залежно від кулінарного призначення. На якість м’яса впливають кількість і вид сполучної тканини, а також її стійкість при тепловій обробці. Частини м’яса, в яких вміст сполучної тканини невеликий, використовують для смаження, а якщо великий — для варіння й тушкування.

Вирізка — найніжніша частина м’яса. Її використовують для смаження вели­ким шматком, натуральними порціонними і дрібними шматочками.

Товстий і тонкий краї призначені для смаження великими шматками, порці­онними натуральними, панірованими і дрібними шматочками.

Внутрішню і верхню частини тушкують великими і порціонними шматками, смажать порціонними панірованими і дрібними шматочками.

Зовнішню і бокову частини варять, тушкують великими, порціонними і дрібни­ми шматочками.

Лопаткову і підлопаткову частини, грудинку, пружок (м’ясо І категорії) вико­ристовують для варіння і тушкування дрібними шматочками.

Котлетне м \ясо — це м’якоть шийної частини, пахвини й обрізки, які діста­ють при обвалюванні туші і зачищанні напівфабрикатів великим шматком, а та­кож пружок з туш II категорії. В котлетному м’ясі з яловичини вміст жирової і сполучної тканин не повинен перевищувати 10 %

Кістки і сухожилки при обробці м’яса становлять, %: у яловичини І категорії — 25,4, II категорії — 28,5, втрати — 1.

 Кулінарне розбирання і обвалювання свинячої, баранячої і телячої туш

Розбирання свинячих, баранячих і телячих туш (рис. 72 і 73) складається з таких самих операцій, як і розбирання яловичих туш. У свинини шар підшкірно­го жиру не повинен перевищувати 1 см, зайвий жир перед обвалюванням зрізу­ють. Перед розбиранням телятини і свинини у них відокремлюють вирізку, а в баранячої туші — нирки (якшо вона надійшла з нирками).

* Н е зрізуйте весь жир зі свинячого м’яса: тонкий його шар під час теплової обробки затримує вологу, від чого м’ясо буде соковитішим.

Свинячі, баранячі, козлячі, телячі туші або свинячі півтуші розрубують упопе­рек на дві частини: передню і задню. Лінія розрубування проходить по контуру задньої ноги, тазовій кістці, між крижовим і поперековим хребцями.

Розбирання й обвалювання передньої частини туші. Передню частину розрубу­ють на такі відруби: лопаткову і шийну частини, грудинку, корейку.

Лопаткову частину відокремлюють так само, як і в яловичої туші. У баранини і телятини після відокремлення лопаткової частини відрубують шийну частину між останнім шийним і першим спинним хребцями, по лінії від виступу грудної кістки в напрямі до першого остистого відростка хребта.

Щоб відокремити корейку і грудинку, потрібно спиннореберну частину роз­рубати навпіл. Спочатку вирубують хребет. Для цього вздовж спинних і попере­кових хребців з обох боків поперекових відростків надрізують м’якоть до основи ребер, перерубують поперечні відростки хребта і ребра біля основи спочатку з одного боку хребта, а потім з другого. Вирубують грудну кістку і дістають дві половини. Кожну половину розрубують на дві частини — корейку і грудинку.

Рис. 72. Схема розбирання свинячої туші: Рис. 73. Схема розбирання баранячої і І — лопаткова частина; II— грудинка; III—    телячої туші: шийна частина; IV — корейка; V — тазостег- / — лопаткова частина; II — шийна частина; нова частина; VI — вирізка.                            III — корейка; IV — грудинка; V — тазостегнова частина.

Довжина ребер корейки не повинна перевищувати 8 см. Із свинячої корейки відрізують шийну частину між четвертим і п’ятим ребрами.

Обвалювання і жилкування лопаткової частини свинини, баранини, козляти­ни і телятини здійснюють так само, як і яловичини. Оброблену м’якоть лопатко­вої частини масою не більш ніж 5 кг залишають цілою.

Корейку обвалюють не повністю, а лише з поперекової частини зрізують по­перечні відростки хребта, ребра не вирізують. Зрізують закраїни, з зовнішнього боку корейки знімають сухожилки. З корейки баранини відрізують частину м’я­коті з першого по четверте ребро, оскільки вона являє собою тонкий шар м’язів, непридатних для нарізування порціонними шматочками.

Отже, корейка як напівфабрикат великим шматком — це спинна (реберна) і поперекова (ниркова) частина з реберними кістками не більше 8 см завдовжки, з м’ясом і жиром, без спинних хребців і поперечних відростків.

Грудинку також повністю не обвалюють. Від заднього кінця її відрізують жи- листе м’ясо (невелику частину пахвини). Великошматковий напівфабрикат “Гру­динка” — це частина туші з реберними кістками, яка залишається після відокрем­лення корейки без грудної кістки.

Шийну частину баранини, козлятини і телятини обвалюють так само, як і шийну частину яловичини. З шийної частини свинини, до якої крім шийних хребців входять чотири спинних хребці з реберними кістками, зрізують м’якоть суцільним шаром.

Розбирання й обвалювання задньої частини туші. Задню частину туші розділя­ють на два окости. Для цього кістки таза і крижові хрящі розпилюють або розру­бують поздовж.

Тазостегнову частину свинини, баранини, козлятини і телятини обвалюють і жилкують так само, як і яловичини. Якщо тазостегнова частина має масу не більше 5 кг, то її не обвалюють, а використовують цілою для смаження.

Кістки і сухожилля при обробці баранини становлять, %: І категорії — 27,5, II категорії — 32,8, втрати для обох категорій — 1; свинини м’ясної — 14, обрізної — 15,8, жирної — 12, втрати — 0,8.

Сортування і кулінарне використання частин м’яса. Отримані частини після об­валювання і зачищення сортують залежно від їх кулінарного використання.

Корейку використовують для смаження цілою, порціонними шматками, в на­туральному, панірованому вигляді і дрібними шматочками.

Тазостегнову частину — для смаження цілою, панірованими порціонними і дрібними шматочками.

Лопаткову частину — для смаження і варіння цілою (рулетом), тушкування порціонними і дрібними шматочками.

Грудинку — для смаження фаршированою, для варіння, тушкування дрібними шматочками.

Шийну частину свинини використовують для смаження цілою, тушкування порціонними і дрібними шматочками.

Шийну частину й обрізки баранини, козлятини, телятини, а свинини тільки обрізки використовують як котлетне м’ясо. М’якоть зачищають від сухожилків і грубої сполучної тканини. В котлетному м’ясі з свинини вміст жиру повинен становити не більше 30 %, а сполучної тканини — 5 %.

Приготування м’ясних напівфабрикатів

Залежно від виду м’яса розрізняють напівфабрикати з яловичини, свинини, баранини, телятини; за розміром їх поділяють на напівфабрикати великими шмат­ками, порціонними і дрібними шматочками; за способом приготування розрізня­ють напівфабрикати натуральні, паніровані і січені (натуральні і з котлетної маси); за видом теплової обробки — для варіння, смаження, тушкування.

Щоб приготувати м’ясні напівфабрикати, застосовують такі способи: нарізу­вання, відбивання, підрізування сухожилків, панірування, шпигування, марину­вання, подрібнення, вибивання.

Нарізування. М’ясо нарізують на порціонні або дрібні шматочки під прямим кутом або 45° упоперек волокон, щоб воно під час теплової обробки менше деформувалось і було ніжним

 Відбивання. Порціонні шматочки м’яса відбивають вручну сіка­чем, який заздалегідь змочують у холод­ній воді, при цьому розпушується спо­лучна тканина, згладжується поверхня напівфабрикату, він набуває відповідної форми, що забезпечує рівномірну теп­лову обробку.

Підрізування сухожилків. Сухожилки підрізують у кількох місцях, щоб порціонні шматочки не деформу­вались при тепловій обробці. Розпушу­вати м’ясо і підрізати сухожилки краще на м’ясорозпушувальній машині.
Панірування. Напівфабрикати панірують, щоб запобігти  втратам вологи під час смаження. Завдяки паніруванню смажені вироби мають дуже апетитну рум’яну кірочку, залишаються соковитими, а білки сполучної тканини краще роз­м’якшуються. Щоб паніровка краще трималася на поверхні напівфабрикату, пе­ред паніруванням їх змочують у льєзоні. Запаніровані напівфабрикати, виготов­лені в заготівельному м’ясному цеху, не злипаються при зберіганні і транспорту­ванні, в них краще зберігається м’ясний сік.

Шпигування (рис. 77) М’ясо шпигують салом шпик, морквою, білим корінням, часником, цибулею для того, щоб поліпшити його смак і аромат. Шпи­говане шпиком м’ясо соковитіше. Шпигують м’ясо за допомогою шпигувальної голки або ножа з довгим і вузьким лезом. Проколи роблять уздовж волокон.

;

нашпиговане м ясо.

Маринування. М’ясо маринують дрібними або порціонними шматочка­ми. Це сприяє набуханню колагенових волокон сполучної тканини, розм’якшен­ню м’яса, прискорює процес смаження. М’ясо стає смачним і ароматним. Для маринування м’ясо збризкують оцтом, додають сиру шатковану ріпчасту цибулю, сіль, перець, перемішують і витримують на холоді 4-6 год або використовують маринад, який готують так: у гарячу воду додають сіль, цукор, доводять до кипі­ння. Потім кладуть лавровий лист, перець горошком, дрібно нарізані моркву, селеру, петрушку, цибулю ріпчасту, вливають оцет і кип’ятять протягом 10-15 хв, охолоджують до температури 2-3 °С. Напівфабрикати заливають охолодженим маринадом і витримують на холоді 4-8 год.

Подрібнення. Котлетне м’ясо містить велику кількість сполучної тка­нини. При подрібненні м’яса руйнується структура сполучної тканини і м’язо­вих волокон. Під час смаження вироби добре утримують рідину і розм’якшу­ються.

Вибивання. Січену натуральну і котлетну масу вибивають з метою збага­чення її повітрям, завдяки чому вироби стають пухкими.

    

В конспекті залиште місце для двух схем розбирання свинячої та яловичої туши. Вийдете на заняття і я дам вам ці схеми. Поки конспектуйте цей матеріал.