ДЛЯ ГРУПИ КМ-28-19 КЛАСИФІКАЦІЯ СОУСІВ. КУЛІНАРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОУСІВ

Тема уроку: "Класифікація соусів. Кулінарна характеристика соусів" 

Значення соусів у харчуванні, їх класифікація

Соус — це додатковий компонент страви з напіврідкою консистенцією, який використовують у процесі її приготування або подають до готової страви для поліпшення смаку, аромату й зовнішнього вигляду.

Особливою популярністю в Україні користувалися соуси, які готували до м’яс­них, круп’яних, овочевих та рибних страв. Поширеним соусом до м’яса, птиці був софорок, до складу якого входило пасероване борошно, бульйон та сметана. Со­усом поливають основний продукт, заправляють перші страви або подають до страв окремо в металевих чи фарфорових соусниках, які ставлять поряд із стра­вою на тарілочці. На порцію страви подають 50, 75, 100 г соусу (інколи 25 г).

Добре приготовлені і правильно підібрані соуси урізноманітнюють смак і зовнішній вигляд їжі, роблять її більш соковитою, що полегшує засвоюваність. Крім того соуси доповнюють склад страв, підвищують їхню енергетичну цінність, оскільки до більшості з них входять вершкове масло, олія, сметана, борошно. Соуси, приготовлені на м’ясних, рибних і грибних бульйонах, багаті на екстрак­тивні речовини, тому збуджують апетит. Білки, жири і вуглеводи, які містяться в соусах, легко засвоюються організмом.

Підбирати соуси до окремих страв треба вміло. Бідні на жири страви (з відвар­ної тріски, судака) слід подавати з соусом польським, який збагачує страву жира­ми; соус сухарний підвищує енергетичну цінність страв з відварної капусти більш ніж у 2 рази. Соуси, до складу яких входять хрін, гірчиця й цибуля, подають до страв не дуже гострих, таких як відварна яловичина, свинина, а соуси з грибів — до рисових або картопляних котлет, бабок.

Соус, до складу якого входять сметана і яйця, поліпшує смак овочевих страв і значно підвищує їх поживність, а м’ята усуває специфічний запах і присмак бара­нини. До м’ясних і рибних страв краще подавати соус з печерицями і щавлем.

Тушкування м’яса з гострими соусами сприяє переходу колагену в глютин і розм’якшенню м’яса.

Класифікація соусів. За способом приготування соуси поділяють на дві групи: з загусниками, при виготовленні яких використовують пасероване борошно, крох­маль, і без загусників (рис. 120).

За температурою подавання їх поділяють на гарячі (температура подавання 65-70 °С) і холодні (10-12 °С).

За кольором розрізняють соуси червоні і білі.

Як рідку основу для соусів використовують бульйони (м’ясні, грибні, рибні), молоко, сметану, вершкове масло, олію, оцет.

Особлива група — солодкі соуси. Для дієтичного харчування соуси готують на воді, овочевих і круп’яних відварах.

За консистенцією розрізняють соуси рідкі для поливання і тушкування страв, середньої густини — для запікання і додавання в овочеві страви і начинки. Інколи готують густі соуси для фарширування і додавання як в’язку основу до деяких страв.

За технологією приготування розрізняють основні і похідні соуси. Соуси, при­готовлені на певній рідкій основі з максимальною кількістю продуктів, називають основними. Якщо до основного соусу додати інші продукти і приправи, дістають інші соуси цієї групи, які називають похідними. При зберіганні соусів не утворю­ватиметься плівка, коли на поверхню покласти шматочки вершкового масла або маргарину. Якщо плівка з’явилась, її слід зняти або процідити соус.

Швидко охолоджений, а потім розігрітий соус має кращий смак, ніж соус, який зберігають гарячим.

Охолоджені соуси є добрим середовищем для розвитку мікроорганізмів, тому їх треба зберігати у холодильній камері при температурі 0-5 °С в закритому фар­форовому, керамічному посуді або каструлі з нержавіючої сталі до трьох діб.

Основні гарячі соуси (крім молочних і сметанних) можна зберігати на водяній бані при температурі 80 °С від 3 до 4 год; молочні соуси рідкої консистенції — 1 - 1,5, сметанні — 2 год.

Готують соуси у соусному відділенні гарячого цеху.

Для приготування соусів використовують спеціальні стаціонарні казани, а та­кож наплитні казани невеликої місткості, каструлі, сотейники з товстим дном, щоб вони не пригорали, листи і сковороди. З інвентаря використовують дерев’яні копистки, вінчики, сита, цідилки, шумівки, черпаки; для збивання майонезу — збивальну машину.

Норма солі і спецій на 1 кг соусу така, г: сіль — 10, перець — 0,5, лавровий лист — 0,2 (на маринад), крім того гвоздика — 1, кориця — 1. Для приготування соусу молочного використовують сіль — 8.

У рецептурах наведено і кислоту лимонну, яку можна замінити соком лимона з розрахунку: 1 г кислоти лимонної замінюється 8 г соку лимонного, який діста­ють з 20 г лимона. Кислоту лимонну розчиняють у теплій перевареній воді (1:5) і вводять у готовий соус.

Соуси білі на м’ясному і рибному бульйонах

Білі соуси готують на основі білої жирової борошняної пасеровки на м’ясному або рибному бульйоні з додаванням ріпчастої цибулі і білого коріння. М’ясні і рибні бульйони варять так само, як для перших страв, тільки більш концентрова­

ними. Крім того використовують бульйони після варіння і припускання м’яса, птиці, риби.

Білі соуси містять менше екстрактивних речовин, ніж червоні. Для поліпшення смаку в білі соуси клацуть лимонну кислоту, яка сприяє кращому засвоєнню їжі.

Соуси білі на м’ясному бульйоні

Соус білий основний. Білу жирову борошняну пасеровку розводять гарячим бульйоном, перемішують до утворення однорідної маси, потім поступово вливають решту бульйону, додають дрібно нарізане коріння петрушки і селери, цибулю і варять 25-30 хв. Наприкінці варіння додають сіль, перець чорний го­рошком, лавровий лист. Соус проціджують, розварені овочі протирають і дово­дять до кипіння. Готовий соус використовують для приготування похідних і як самостійний. У цьому випадку його заправляють лимонною кислотою і жиром. Подають до страв з вареного і припущеного м’яса і птиці.

Бульйон — 1100, маргарин столовий — 50, борошно пшеничне — 50, цибуля ріпчаста — 36/30, петрушка (корінь) — 27/20 або селера (корінь) — 29/20. Вихід — 1000.

Соус томатний. Дрібно нарізані цибулю, моркву і петрушку (корінь) пасеру­ють до розм’якшення, додають томатне пюре і пасерують ще 15-20 хв. Пасеровані овочі й томатне пюре вводять у білий основний соус і варять 25-30 хв. Наприкінці варіння солять, заправляють цукром, перцем чорним. Готовий соус проціджують, овочі протирають і доводять до кипіння. Соус томатний використовують для при­готування похідних і як самостійний, але при цьому заправляють лимонною кис­лотою (0,5 г) і жиром. Можна додати вино біле сухе.

* Щ о б томатний соус був гострішим, до нього можна додати лимонну кис­лоту або сік лимона.

Подають до страв з м’яса, субпродуктів, овочів.

Бульйон — 700, маргарин столовий — 35, борошно пшеничне — 35, морква — 63/50, цибуля ріпчаста — 36/30, петрушка (корінь) — 27/20, томатне пюре — 350, маргарин столовий — 20, цукор — 10. В и х і д — 1000.

Соус томатний з грибами. Дрібно нарізану цибулю злегка пасерують, додають припущені до напівготовності і нарізані скибочками свіжі або сушені варені гри­би і продовжують смажити 3-5 хв. Потім з’єднують з томатним соусом і варять 10- 15 хв. У готовий соус кладуть посічений часник. Можна додати підготовлене вино. Соус заправляють маргарином або маслом вершковим. Подають до страв з варе­ного, смаженого м’яса і птиці, виробів з котлетної маси.

Соус томатний — 800, цибуля ріпчаста — 179/150, гриби білі свіжі — 158/ 120, або гриби білі сушені — 32, маргарин столовий або масло вершкове — 45, часник — 4/3, вино біле сухе — 50. В и х і д — 1000.

Соуси грибні

Для грибних соусів варять більш концентрований бульйон, ніж для перших страв. Зварені гриби добре промивають і шаткують соломкою або дрібно січуть. Борошно пасерують на жирі.

Соус грибний. Ріпчасту цибулю шаткують соломкою, пасерують, додають ва­рені нарізані гриби і смажать 3-5 хв.

Жирову борошняну пасеровку розводять гарячим грибним бульйоном, варять 45-60 хв, солять, проціджують, потім додають пасеровану цибулю з грибами і варять 10-15 хв. Готовий соус заправляють маслом вершковим або маргарином столовим.

Подають до страв з картопляної маси, а також використовують для приготу­вання похідних соусів.

Гриби сушені — 30, вода — 920, грибний бульйон — 800, маргарин столо­вий — 40, борошно пшеничне — 40, цибуля ріпчаста — 298/250, маргарин столовий — 45. В и х і д — 1000.

Соус грибний зі сметаною. У готовий грибний соус додають сметану, кип’ятять

1-      2 хв. Подають до страв з картопляної маси.

Соус грибний — 950, сметана — 50. В и х і д — 1000.

Соус грибний з томатом. До готового грибного соусу додають пасероване на жирі томатне пюре, доводять до кипіння і заправляють маргарином.

Подають до картопляних і круп’яних страв.

Соус грибний — 900, томатне пюре — 110, маргарин столовий — 11. Вихід — 1000.

Соус грибний кисло-солодкий. Родзинки і чорнослив перебирають, миють, чор­нослив заливають невеликою кількістю води, варять, видаляють кісточки.

У готовий грибний соус з томатом додають підготовлені родзинки і чорнос­лив, перець чорний горошком, варять 10-15 хв. Наприкінці варіння кладуть лав­ровий лист.

Подають до страв з котлетної маси і страв з круп.

Соус грибний з томатом — 950, родзинки — 20,5/20, чорнослив — 45, оцет 9 % — 10, цукор — 10. В и х і д — 1000.

Вимоги до якості грибних соусів. Соуси мають коричневий колір, грибний смак і запах, аромат пасерованої цибулі, у томатному — томату і пасерованої цибулі, у кисло-солодкому — кисло-солодкий з ароматом чорносливу.

Консистенція соусів однорідна, в’язка, еластична, грибів і цибулі — м’яка.

 Соуси молочні

Основою для приготування молочних соусів є молоко і біла жирова борошня­на пасеровка. Борошно пасерують у сотейнику так, щоб воно не змінило свого кольору і тільки на вершковому маслі, оскільки інші жири надають таким соусам неприємного смаку.

Для приготування їх використовують незбиране молоко або молоко, розведе­не бульйоном чи водою.

Соус молочний. Гарячу білу жирову пасеровку поступово розводять гарячим молоком і при безперервному помішуванні варять 7-10 хв у посуді з товстим дном, додають сіль, цукор. Соус проціджують, доводять до кипіння, защипують шматочками вершкового масла, щоб при зберіганні на поверхні не утворювалася плівка.

Соус молочний готують різної консистенції: рідкої, середньої густини і густої, залежно від використання. Рідкі соуси використовують для поливання овочевих, круп’яних страв, середньої густини — для запікання (з додаванням сирих яєчних жовтків), страв з овочів, м’яса, риби, а також для заправляння припущених і варених овочів, густі — для фарширування, додають їх у морквяні котлети, сир­ники та інші страви як зв’язуючу основу.

Консистенція соусу залежить від кількості борошна. На 1 л соусу густої кон­систенції потрібно 130 г борошна, середньої густини — 100, рідкої — 50 г борош­на, молока — 750, масла вершкового — відповідно 130, 100 і 50 г, булціону або води — відповідно 150, 250, для соусів рідкої консистенції — 10 г цукру.

Основний молочний соус використовують для приготування похідних соусів.

Соус молочний з цибулею. Дрібно нарізану ріпчасту цибулю пасерують на маслі так, щоб не змінився колір, додають трохи бульйону і припускають до готовності в посуді із закритою кришкою.

Готовий молочний соус з’єднують з пасерованою цибулею, перемішують, про­варюють 5-10 хв, додають сіль, червоний мелений перець. Соус проціджують крізь сито, протирають цибулю, доводять до кипіння і заправляють вершковим маслом.

Подають до натуральних страв із смаженої баранини.

Молочний соус — 700, бульйон м’ясний — 200, цибуля ріпчаста — 300/250, масло вершкове — 70. Вихід — 1000.

Соус молочний солодкий. У готовий молочний соус додають цукор і ванілін, попередньо розчинений у гарячій кип’яченій воді, варять 3-5 хв.

Подають до круп’яних страв і сирників.

Молоко — 750, масло вершкове — 40, борошно пшеничне — 40, вода — 250, цукор — 100, ванілін — 0,05. Вихід — 1000.

Вимоги до якості молочних соусів. Молочні соуси мають присмак молока. Колір — від білого до світло-кремового.

Консистенція однорідна, еластична.

Соус молочний з цибулею має ніжний смак з легким присмаком і запахом цибулі; соус солодкий — з ароматом ваніліну.

Рідкі соуси зберігають гарячими (температура 60-70 °С) 1-1,5 год, середньої густини готують безпосередньо перед використанням: вони не підлягають збері­ганню; густі — охолоджують і зберігають одну добу.

 Соуси сметанні

Для приготування соусів сметанних використовують сметану — продукт, який виробляють з пастеризованих вершків (найжирнішої частини молока, яку відо­кремлюють при сепаруванні його в сепараторах). Вершки заквашують закваскою, приготовленою на чистих культурах молочно-кислих бактерій з наступним дозрі­ванням протягом доби. Сметана містить від 10 до 40 % жиру, 2,4-2,8 % білка, 2,6- 3,2 % вуглеводів, 54,2-82,7 % води, вітаміни А, Е, В,, В₂, С і РР. Енергетична цінність 100 г сметани 116-382 ккал, або 485-1598 кДж. Жир сметани добре засво­юється. Вона приємна на смак, поживна і корисна.

На підприємствах масового харчування в основному використовують сметану 30 %-ї жирності. Крім того випускають сметану 36-, 25- і 20 %-ї жирності; Люби­тельську 40 %-ї жирності, яка має щільну консистенцію, не розпливається; дієтичну

10  %-ї жирності, збагачену вітаміном групи В.

Сметану 30 %-ї жирності за якістю поділяють на вищий і І сорти. Сметана вищого сорту білого кольору з кремовим відтінком, смак і запах чисті, з вираже­ним смаком і ароматом, які властиві пастеризованим продуктам; консистенція однорідна, в міру густа, без крупинок жиру і білка, глянцювата; кислотність сме­тани 60-90 °Т. УІ сорті допускається слабко виражений присмак кормів і гіркоти; консистенція недостатньо густа, має нещільні грудочки, легку тягучість; кислотність 65-110 °Т. Інші види сметани на сорти не поділяють.

При надходженні сметани на підприємства масового харчування обов’язково перевіряють її якість. Тягучу і забруднену, гірку, кислу сметану, з запахом і сма­ком кормів, із сироваткою, що відокремилася, не приймають.

У кулінарії сметану використовують не тільки для приготування соусів, її по­дають як самостійний продукт, а також використовують для приготування пер­ших страв, бабок, запіканок, солодких страв.

Зберігають сметану при температурі 4-8 °С до 72 год.

Сметанні соуси готують натуральні, тобто зі сметани і білої борошняної пасе- ровки, або на основі білого соусу з додаванням сметани. Її вводять у готовий соус. Білий соус готують на м’ясному або рибному бульйоні, овочевому відварі залежно від призначення.

Сметанні соуси, приготовлені на м’ясному бульйоні або овочевому відварі, використовують для м’ясних і овочевих страв, а на рибному — тільки для рибних страв.

Соус сметанний натуральний. Для соусу сметанного натурального борошно па­серують без масла, щоб воно не змінило кольору, охолоджують, додають масло, перемішують.

Сметану доводять до кипіння, додають підготовлену борошняну пасеровку з маслом, перемішують, доводять до кипіння, заправляють сіллю, перцем, варять 3-5 хв, проціджують і знову доводять до кипіння.

Подають до м’ясних, овочевих і рибних страв, а також для приготування по­хідних соусів.

Сметана — 1000, масло вершкове — 50, борошно пшеничне — 50. Ви­хід — 1000.

Соус сметанний на основі білого соусу. У гарячий білий соус додають прокип’я­чену сметану, сіль, варять 3-5 хв, проціджують, доводять до кипіння.

Подають до м’ясних, рибних і овочевих страв, а також використовують для приготування грибних гарячих закусок, запікання м’яса, риби, овочів, грибів.

Сметана — 500, борошно — 50, бульйон або відвар — 500, маса білого соусу — 500. Вихід — 1000.

Соус сметанний з хріном. Дрібно натертий хрін прогрівають з вершковим мас­лом для видалення різкого смаку, але так, щоб не змінився його колір, додають оцет, перець чорний горошком, лавровий лист і кип’ятять 3-5 хв для ароматизації хріну. Потім видаляють спеції, змішують з готовим сметанним соусом і кип’ятять.

Подають до варених м’яса і язика, рулету, поросяти смаженого.

Соус сметанний — 800, хрін (корінь) — 313/200, масло вершкове або маргарин — 15, оцет 9 % — 74. Вихід — 1000.

Соус сметанний з томатом. Томатне пюре уварюють до половини початкового об’єму, додають у соус сметанний, перемішують, проварюють, проціджують і до­водять до кипіння.

Використовують для приготування запечених страв з овочів.

Томатне пюре — 100, соус сметанний — 1000. Вихід — 1000.

Соус сметанний з цибулею. Цибулю ріпчасту шаткують тонкою соломкою і пасерують на вершковому маслі до розм’якшення, але так, щоб цибуля не підру­м’янилася.

У готовий сметанний соус кладуть підготовлену цибулю, варять 7-10 хв, дода­ють сіль, соус Південний, доводять до кипіння при безперервному помішуванні.

Подають до натуральних смажених м’ясних страв.

Соус сметанний — 850, цибуля ріпчаста — 298/250, масло вершкове або маргарин столовий — 25, соус Південний — 30. В и х і д — 1000.

Соус сметанний з цибулею і томатом. Ріпчасту цибулю дрібно січуть, пасерують на маслі вершковому до розм’якшення, додають томатне пюре і пасерують ще 5- 7 хв. У готовий сметанний соус вводять пасеровану цибулю з томатом, перемішу­ють і кип’ятять.

Подають до страв з м’ясної котлетної маси і до голубців.

Соус сметанний — 850, цибуля ріпчаста — 298/250, масло вершкове або маргарин столовий — 25, томатне пюре — 100. Вихід — 1000.

Вимоги до якості сметанних соусів. Колір соусу — від білого до світло-кремо­вого, а з томатом — рожевого. Смак і запах сметани з присмаком і ароматом наповнювачів. Консистенція однорідна, еластична, в’язка, напіврідка.

Сметанні соуси зберігають при температурі 75 °С не більш ніж 2 год від мо­менту приготування.

Соуси без борошна

Соуси без борошна готують на основі масла вершкового, оцту, олії, фруктових і ягідних відварів.

У соуси, приготовлені на основі масла вершкового, додають лимонну кислоту (1-2 г на 1 кг) або лимонний сік, щоб надати їм приємного гострого смаку.

Соуси на олії належать до холодних. Це майонез, заправи для салатів і осе­ледців, підливи з хріну, маринади овочеві, приправи. їх подають до холодних м’ясних і рибних страв, використовують для заправляння салатів.

Соуси на фруктових і ягідних відварах називають солодкими. їх подають як гарячими, так і холодними до круп’яних і солодких страв.

*Щоб приготувати ароматний оцет, треба оцтову есенцію (100 г) розвес­ти кип’яченою охолодженою водою (2,5 л), додати естрагон, кріп або селеру (250 г), лавровий лист, посудину щільно закрити і залишити на 10-15 днів для настоювання, потім процідити. Оцет можна настоювати на часнику, гострому червоному, запашно­му або гіркому перці горошком, лимонній цедрі, листях чорної смородини, яблуках, мускатному горісі, гвоздиці.

Соус сухарний. Сухарі пшеничного хліба розмелюють, просіюють і підсмажу­ють до світло-золотистого кольору. Масло вершкове прогрівають доти, доки не випарується волога, яка міститься в ньому, і не утвориться світло-коричневий осад. Потім масло проціджують і вводять в нього підготовлені сухарі, сіль, лимон­ний сік або лимонну кислоту, перемішують.

Подають до варених овочів — цвітної, білоголової, брюссельської капусти, спаржі, артишоків.

Масло вершкове — 800, сухарі пшеничні — 300, кислота лимонна — 2. Вихід — 1000.

Соус до риби (польський). Яйця варять круто, охолоджують, обчищають, дрібно січуть, зелень петрушки або кропу дрібно нарізують. Масло вершкове розтоплю­ють, додають підготовлені яйця, зелень, лимонний сік або розведену лимонну кислоту, сіль, перемішують.

Подають до страв з нежирної вареної риби.

Масло вершкове — 700, яйця — 8 шт./320, петрушка або кріп (зелень) — 27/20, кислота лимонна — 2. В и х і д — 1000.

* Д о страв з овочів слід подавати соус сухарний, а до рибних — польський. Вони підвищують калорійність, оскільки містять багато жиру.

Заправа для салатів. У скляну пляшку або банку вливають 3 %-й оцет, додають цукор, сіль, мелений перець, добре перемішують, вводять олію і ретельно зби­вають.

Олія — 350, оцет 3 % — 650, цукор — 45, перець чорний мелений — 2, сіль — 20. В и х і д — 1000.

Заправа часникова. У заправу для салатів додають січений або розтертий часник.

Заправа для салатів — 980, часник — 25. В и х і д — 1000.

Заправа гірчична для салатів. Гірчицю, сіль, цукор, мелений перець і жовтки варених яєць добре розтирають, розводять оцтом, при безперервному помішу­ванні поступово вводять олію. У заправу для оселедців жовтки не додають

Олія— 300, яйця (жовтки) — 3 шт./48, гірчиця столова — 50, оцет 3 % — 550, цукор — 50, сіль — 20, перець чорний мелений — 1. Вихід — 1000.

Заправа фруктова. До салатної заправи додають мед, лимонний сік, обшпаре­ну подрібнену цедру лимона. Використовують для фруктових салатів.

Заправа для салатів — 780, мед — 160, лимони — 119/50. Вихід — 1000.

Соус з хріну з буряками. Хрін дрібно натирають, заварюють окропом, накрива­ють кришкою, дають охолонути, потім додають оцет, натертий варений буряк, цукор, сіль і перемішують.

Подають до м’ясних і рибних страв.

Хрін (корінь) — 469/300, оцет 9 % — 250, буряки — 255/200, сіль — 20, цукор — 20, вода (окріп) — 250. Вихід — 1000.

Солодкі соуси

Соус яблучний. Яблука з шкіркою (без серцевини) нарізують скибочками, за­ливають гарячою водою і варять 6-8 хв у закритому посуді до готовності. Потім протирають, додають відвар, цукор, лимонну кислоту, доводять до кипіння, вво­дять попередньо розведений охолодженим відваром крохмаль, дають ще раз заки­піти. В готовий соус можна покласти корицю.

Яблука свіжі — 265/225, цукор — 125, крохмаль картопляний — ЗО, кори­ця — 1, кислота лимонна — 1, вода — 800. Вихід — 1000.

Соус абрикосовий. Свіжі абрикоси занурюють на 30-40 с в окріп, знімають з них шкірку, розрізують на 4 частини, видаляють кісточку, засипають цукром, витримують 2-3 год, потім варять 5-8 хв.

Курагу перебирають, промивають, заливають холодною водою і залишають на

1-        3 год для набухання. Потім варять у тій самій воді до готовності, протирають, додають цукор і при помішуванні проварюють до загусання. Готовий соус охо­лоджують. Подають до круп’яних і солодких страв.

Абрикоси свіжі — 599/515 або курага — 110, вода для кураги — 400, цукор — 600. Вихід — 1000.

Соус журавлинний. Журавлину перебирають, промивають і відтискають сік Мезгу заливають гарячою водою і кип’ятять 5-8 хв, потім проціджують. У відвар додають цукор і знову доводять до кипіння. Одночасно розводять крохмаль хо­лодною кип’яченою водою або охолодженим ягідним відваром. У гарячий ягід­ний сироп вливають проціджений крохмаль і, помішуючи, швидко доводять до кипіння. Після цього в нього вливають раніше відтиснений сік. Подають до кру­п’яних і солодких страв.

Журавлина — 126/120, цукор — 120, крохмаль картопляний — ЗО, вода — 850. Вихід — 1000.

Соус шоколадний. Какао змішують із цукром. Молоко згущене розводять гаря­чою водою, нагрівають до кипіння і, безперервно помішуючи, вливають у суміш какао з цукром, доводять до кипіння, проціджують і охолоджують. В охолодже­ний соус вводять ванілін, розчинений у теплій воді (1 : 20). Подають соус до солодких страв.

Какао-порошок — 100, цукор — 200, молоко незбиране згущене з цукром — 455, ванілін — 0,15, вода — 300. Вихід — 1000.

Вимоги до якості соусів без борошна. Для соусу сухарного вершкове масло має бути без вологи з рівномірно підсмаженими сухарями. Смак і запах злегка кислу­ватий, з ароматом масла, колір світло-коричневий підсмажених сухарів і масла вершкового. Консистенція напіврідка з рівномірно розподіленими сухарями по всій масі.

Соус для риби (польський) має кислуватий смак з ароматом петрушки і масла. Колір жовтий. Маса соусу однорідна з дрібно нарізаними вареними яйцями.

Консистенція соусу майонез однорідна, напівгуста, в’язка, не розшаровуєть­ся. Смак і запах гострий, кисло-солодкий, з ароматом гірчиці, оцту. Колір блідо- кремовий.